Гендиректор Нацмузею у Пирогові Дмитро Заруба: «Нам вдалося переламати депресивну ситуацію!»

Що нового в Пирогові – розмова з Генеральним директором Національного музею народної  архітектури та побуту України  Дмитром Зарубою

На початку цього  року в провідних київських  музеях та заповідниках  прокотилася хвиля звільнень директорів. Це викликало величезний протест як з боку самих звільнених, так і музейників, які потрапили  під керівництво нових керманичів, названих у народі  «кризові менеджери».

Пройшло 8 місяців, настала осінь і прийшов  час рахувати курчат, тобто здобутки новопризначених  директорів.

Дмитро Заруба, Генеральний  директор Національного музею народної архітектури та побуту України, як досвідчений турист, радував  відвідувачів безкінечними святами та фестивалями - кожної неділі на території музею  відбувалися масштабні дійства.

Кияни та туристичні фірми за літо звикли до думки: якщо нікуди себе подіти  – йдіть  в музей у Пирогові. Там обов’язково щось відбувається.  Музей став  розважальним центром, куди люди приходять  не тільки дивитися на старовину, але й відпочивати.

-         Дмитре Васильовичу, Ваше  призначення  на  посаду директора сприйняли досить агресивно:  людина, яка не має музейного досвіду, фахової підготовки очолила найбільший скансен Європи. Але, Ви, мабуть,  єдиний  із новопризначених директорів,  уникли гучних скандалів. За ці місяці, в пресі, музей згадують лише позитивно.

 
-         В музейній справі я дійсно новачок. Але,  мав можливість  багато мандрувати, бачити різні музеї, їхній сучасний  досвід. Тож, коли запропонували очолити музей у Пирогові я довго не вагався –   було цікаво  зробити з нього  територію, куди б залюбки  поверталися  відвідувачі.
Подивіться на статистику: тільки 10 відсотків населення раз у  рік ходить до музею. Інші – один раз на кілька років. В більшості  музеїв  досить нудно і одноманітно.  А при сучасних  технологіях їх  можна  і не відвідувати – вся інформація  знаходиться в  інтернеті. Відвідуваність музеїв  з кожним роком падає.

Тож давно  треба запроваджувати нові методи  роботи. А велика територія нашого музею дає можливість  експериментувати.

Ось ми і  вирішили  робити кожні вихідні  гучні свята: з ярмарками, народними гуляннями та піснями.

Коли я запропонував колективу свій  проект, особливого захвату не відчув  – тут звикли   проводити десяток обов’язкових  народних свят, а  після Івана Купали музей завмирав аж до вересня.

Тож, всі були впевнені, що фестивальний проект отримає фіаско.

Але, статистика показала зовсім інше: навіть у липні – серпні в музеї було людно. Влітку завжди відбувається  загальне  падіння відвідувань. В цьому році у  всіх київських музеях  кількість відвідувачів впала на  20%, а   ми стримали це падіння.   Нам заважала  лише погода. Музей поки що залежить від кліматичних примх. Та  це питання зараз вирішуються:  вже спорудили накриття над сценою. В планах – побудувати сучасний виставковий зал, де будемо проводити свята та виставки навіть в зимовий період. Наше завдання зробити скансен  цікавим  не тільки в теплу пору року, а й цілий  рік.

-         За літо Ви змінили  уявлення про роботу музею просто неба. Раніше  музей в Пирогові був просто архаїчним  селом з українським побутом ХVII-ХІХ століть. А зараз  на експозиціях  працюють майстри, є  кафе. Навіть закидають, що музей стає аналогом Гідропарку, де панує запах  шашликів.

 -         Цими шашликами нам постійно дорікають. Але, давайте подивимось на цю проблему з іншого боку. Територія скансену величезна  - вона розрахована для  відпочинку на цілий день. Тут повинна бути розвинена інфраструктура – це міжнародні стандарти. Люди  крім духовної складової повинні мати можливість і розважитися, і  відпочити, і поїсти.

На сьогодні   меню багатьох кафе змінилось. З’явилась класична українська кухня. Попит диктує асортимент. Головне, продавці переконалися, що в музеї багато людей,  і ми тепер можемо вибирати  підприємства з якісною кухнею. Думаю, наступного сезону будемо  більш ретельно підходити до меню.

За літо в музеї змінилася інфраструктура: збільшилась кількість не тільки кафе, а й з’явились безкоштовні біотуалети. Нарешті встановили вказівники, відкрили дитячий майданчик.  І все це завдяки спонсорам!

Особливо тішать вказівники:  тепер відвідувачі не зупиняються лише на  Співочому полі – ідуть далі. А це дає можливість розвивати чисельні рекреаційні зони.

Ми пробуємо ламати стереотипи. Для багатьох  музей у Пирогові  -  це консервативний заклад культури, який представляє лише архітектуру, побут  українців. Чомусь ніколи не показували культуру інших народів, які  з давніх-давен жили пліч-о-пліч з українцями. Особливо це відноситься до південних регіонів України. Зараз  ведуться перемовини з кількома громадами, які бажають презентувати свою культуру, привезти і встановити свої садиби.

Навесні у нас  вперше відбувся   фестиваль кримськотатарської культури. Це було грандіозне свято, куди завітали тисячі гостей. На наступний рік плануємо провести кілька  етно-фестивалів, де  представимо культуру народів, які проживають в Україні.

  -В музеї  підняли ціну на квиток. До скансену приходять десятки тисяч відвідувачів, які поповнюють касу, а стан деяких будинків так і залишається жахливим.  Постає питання – куди направляються  зароблені кошти?

- Більшість коштів направляється на латання фінансових дірок, яке залишило попереднє керівництво.

Влітку в  музеї працювала Рахункова палата: перевіряли фінансово-господарчу та науково-організаційну діяльність музею. Були  виявлені чисельні порушення у  фінансовому секторі, неефективне управління майном та бюджетними коштами у  2008 -2011 роках.

У 2006 році  було розпорядження Кабінету Міністрів, який затвердив  «План заходів із збереження  повноцінного функціонування і розвитку НМНАПУ». Жодного пункту Плану та постанови Бюро Президії НАНУ від 2010 року не виконано.

Масштабні реставраційні роботи в музеї не робили протягом багатьох  років. І коли я прийшов працювати до музею, перше, що підняв  – це проблеми реставрації.  Виявилось, у   бюджеті навіть такий рядок   не прописаний! Фінансовий стан музею був просто жахливий:  величезні борги,  на рік закладено нереально малий кошторис. Колишнє керівництво музею уклало кабальні угоди з охоронною фірмою. Ми опинилися в борговій пастці. Звичайно, можна було сісти і заплакати, широко транслюючи сльози на різноманітних ефірах, але  ми прийняли рішення самостійно заробляти.

Нам вдалося переламати депресивну ситуацію:  покрили основні борги, почали отримувати  прибуток та спрямовувати гроші на ремонтні роботи. Але основні  роботи в цьому напрямку плануємо проводити  в наступні  роки.

В  цілому, стан основних фондів музею незадовільний.  Зараз термінової реставрації потребують   90 архітектурних та 2000 етнографічних експонатів.

В першу чергу, ми підняли тини, які майже лежали на землі. Відреставрували  будинок священика, ведемо поточний ремонт експозиції. Завдяки земляцтвам та Облдержадміністраціям зробили ремонт  3 будинків  на експозиції «Українське село 60-70-х років»  - це хатинки з Херсонської, Волинської та Миколаївської областей. Зараз домовилися про ремонт будівель  з  Тернопільською, Рівненською, Дніпропетровською  ОДА. Відремонтована основна дорога від входу до Співочого поля завдяки Голосіївській райадміністрації.

Відкриємо 2 нових   інтер’єра в   експозиції «Карпати».  До речі, за останні 3 роки, в музеї  не було відкрито жодного нового інтер’єра. Останній раз відкривали аж у 2009 році!

Проводимо виставки.

Зараз наступає зимовий сезон – фестивальне життя закінчується. Взимку заплановано кілька свят, але все залежить від погоди.

Тож,  будемо займатися переважно науковою роботою та підтримувати дієздатність музею у міжсезоння.

-         В  музеї було звільнено кількох поважних науковців.  З чим це   пов’язано?

 -     Відбулося омолодження колективу. Було звільнено лише  7 науковців. Переважно це люди пенсійного віку. Попередньо їм пропонували  інші посади,  від яких вони відмовилися.  Тож, ніяких порушень не відбулося. Тим більше,  багатьом з них пропонувалось увійти до Вченої та громадської рад музею.

Щодо наукової діяльності музею  за минулі роки, як показала перевірка Рахункової палати, вона велась також не ефективно.

У 2008-2011 роках, музею було виділено  21,5 мільйонів гривень на виконання науково-дослідних робіт, на розвиток наукової діяльності. Основне наукове досягнення музею за ці роки: проведення Міжнародної конференції, підготовка та випуск збірника матеріалів конференції обсягом 80 сторінок. За цей час було надруковано  5 книг працівника музею Лідії Орел. Перевірка встановила, що лише 2 книги написані в рамках наукової теми. Протягом  2008-2010 років було  проведено 24 досліджень на суму більш ніж 17 мільйонів гривень. Та ці теми так і не були впроваджені в життя і не використовуються в роботі музею.

Навіть, не було зроблено паспортів на архітектурні пам’ятки музею!

Зараз  цим займаються наші науковці.  Плануємо провести Міжнародну наукову конференцію.

Взагалі, я вважаю, що музей зробив великий крок вперед. За ці місяці ми запустили офіційний сайт, який тримає  2 місце по відвідуванню серед музейних сайтів України, розробили логотип, працюємо з дитячими будинками, готуємо нові  екскурсії, буклети, путівники.

 До нас почали приїздити співробітники інших музеїв за досвідом. 

Життя в музеї вирує. Наш музей повинен бути найкращим!
Ми цього прагнемо!

"Скансени України"