Дезінформація від команди Кулиняка: з хворої голови на здорову

На сайті Мінкультури України розміщено  інформацію – відповідь на зауваження Рахункової палати щодо Національного Києво-Печерського заповідника та Національного заповідника «Софія Київська». У цій відповіді нахабно й безсоромно всі здобутки співробітників  Національного заповідника «Софія Київська»  за керівництва генерального директора Н. Куковальської  приписано по-рейдерськи  поставленій на її місце Мінкультом  О. Сердюк, а невирішені проблеми  й недоліки невиправдано віднесено на адресу Н. Куковальської та її команди.

     З інформації мінкультури: «За роки керівництва попереднього генерального директора Заповідника Нелі Куковальскої, яку було звільнено у січні 2012 р., у Софії Київській не проводились систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток архітектури, ремонтно-реставраційні роботи, були відсутні каталоги монументального живопису, паспортизація та обмірні креслення, Заповідник не мав Плану організації території об’єкту всесвітньої спадщини та Плану управління (менеджмент-плану) об’єкту. Після призначення нового керівництва, яке відбулося лише у червні 2012 р. (після завершення всіх судових процесів, ініційованих колишнім генеральним директором) в Заповіднику розпочалася відповідна робота» - все це брехливі, нічим не підтверджені  наклепницькі вигадки команди міністра  та його ставлениці Сердюк.

Нагадаємо, Н. Куковальську, заслуженого працівника культури України, дійсного члена Академії наук України, вправного директора, відмінного менеджера, людину, яку знають в багатьох країнах світу у 2012 році брутально, безпідставно, порушуючи всі юридичні норми, було звільнено. На її місце "прийшли” О. Сердюк, яка протягом останніх 10 років брудними методами,  всіляко дискредитуючи діяльність Н. Куковальської та її команди, боролася за місце директора заповідника і нарешті підступно  отримала його.

 "Не проводились систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток”…

Смішно читати писанину, очевидно підготовлену Сердюк,  щодо несистематичності наукових досліджень. … Саме при Н. Куковальській, за її наполегливої ініціативи, було розпочато систематичні ґрунтовні дослідження пам’яток заповідника, а  це різнопланові геодезичні, гідрологічні, інженерні дослідження, дослідження з історії, археології, монументального живопису тощо. При цьому застосовувались найсучасніші методи наукових досліджень. Досить переглянути томи щорічних наукових звітів, які є в архівах заповідника,  але… немає кому… Всім добре відомо, що заповідник першим і чи не єдиним отримав акредитацію як наукова установа, про що свідчить свідоцтво, видане Міносвіти і науки України, яке теж є  у заповіднику. Але поцікавитись нікому… Всі наукові пошуки оприлюднювались на чисельних конференціях, друкувалось багато статей, наукових видань тощо… Цього всього може не бачити хіба-що сліпий.

"…не проводились ремонтно-реставраційні роботи…”

Мабуть хіба-що сліпий не бачить, які роботи з реставрації, благоустрою територій пам’яток були проведені в повній відповідності до затверджених програм. Саме завдяки   ініціативі  та менеджерським здібностям Н. Куковальської було відреставровано унікальну пам’ятку ХУІІІ ст. Будинок митрополита, який протягом десятків років, поступово руйнуючись,  потребував негайної реставрації, було відроджено  і повернено красу знаменитій Брамі Заборовського,   реставровано майже втрачені  Царські врата іконостаса  й Красні вхідні двері Софійського собору, уперше за останні 30 років встановлено риштування у вівтарі Софії й  проведено масштабної реставрації мозаїк ХІ ст. Саме за Н. Куковальської було проведено ремонтні роботи на Золотих воротах, на Андріївській церкві, саме вона знайшла меценатів для влаштування гідроізоляції навколо Кирилівської церкви.  Завдяки її ініціативі в інтер’єрі Кирилівського храму влаштовано саморегулюючу систему осушення стін від надмірної вологи …, всього навіть неможливо перерахувати. Період керівництва заповідником Н.Куковальської сміливо можна назвати «золотим віком» щодо відновлення унікальних архітектурно-історичних пам’яток, і про це яскраво свідчать самі пам’ятки і документи.  А за 7 місяців недолугого керівництва Сердюк все це нестримно приходить у занепад. Яскравим свідоцтвом того стала недбалість керівництва, що уже призвело до замокання Софійського собору, Хлібні, Теплої Софії тощо, провалів під Південною Брамою тощо. 

" були відсутні каталоги монументального живопису, паспортизація та обмірні креслення,”

 Вперше за історію існування заповідника було повністю виконано  обстеження  та фіксація монументального живопису Софійського собору та Кирилівської церкви методом  лазерного сканування в міжнородній системі координат. Тоді ж і почалося створення чи не першого в Україні каталогу живопису цих двох пам’яток. На завершальній стадії роботи були перервані  звільненням із заповідника керівників цього напрямку, ветеранів заповідника д.і.н., професора  Н.Нікітенко та к.і.н. І. Марголіної.  В 2010 - 2011 роках поетапно, незважаючи на відсутність необхідних  коштів, які мало надати міністерство, власними силами наукових співробітників заповідника, на високому науковому рівні  були виготовлені та затверджені Державною службою по охороні національної спадщини паспорти на пам’ятки, розташовані в місті Києві та завершувалась робота по Судацьким пам’яткам. До речі, ці паспорти містять ретельно виконанні  обмірні креслення в електронному вигляді, виконані на основі їх 3D лазерного сканування. А попередні обмірні креслення зроблені були ще Академією Архітектури УРСР та профільними інститутами системи Мінрегіону. Варто ознайомитись з ними керівництву в фондах, або хоча б знати про це. І знову немає кому…  Протягом п’яти років активно складалися науково-уніфіковані паспорти і по рухомих пам’ятках з фондових колекцій заповідника, проводилась їх електронна каталогізація, а також паспорти на монументальний живопис всіх нерухомих пам’яток, які зберігаються у фондовому відділі заповідника.

"Заповідник не мав Плану організації території об’єкту всесвітньої спадщини та Плану управління (менеджмент-плану) об’єкту...”

Всі необхідні документи, які вимагало ЮНЕСКО для забезпечення управління частиною об’єкту №527 «Київ: собор Св. Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра», до 2010 року задовольняло цю шановану міжнародну організацію. Після закінчення дії цих документів, заповідник власними силами приступив до розробки нових необхідних документів, порядок розробки яких, обумовлений відповідними Постановами КМУ. Концепція розвитку заповідника на 2011-2015 роки була узгоджена всіма зацікавленими міністерствами, в тому числі і Мінкультури і могла би стати частиною загального документу по двом заповідникам. Але, вочевидь, комусь необхідно освоювати бюджетні кошти (читай Інститут памяткоохоронних досліджень, яким керувала "великий професіонал” Сердюк) та ще й в значних об’ємах! Чого тільки варта її розробка історико-архітектурного опорного плану м. Києва (розроблений у 2009-2011 роках) і до цього часу "Консультативною радою  при Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА не погоджено” ( із звіту Рахункової палати). Окрім цього "через невиконання Мінкультури вимог ст. 14, ст. 32, ст..33 Закону України ”Про охорону культурної спадщини” Порядок розроблення плану організації території історико-культурного заповідника … не розроблено ” ( із Звіту Рахункової палати ). А це означає, що кожна витрачена бюджетна копійка  є нецільовим використанням бюджетних коштів.

 «У стані реставраційних робіт знаходяться наступні об`єкти заповідника «Софія Київська»: Андріївська церква, Пристінні келії, Трапезна церква Михайлівського Золотоверхого монастиря, Бурса».

 Ця інформація не відповідає дійсності. За час керівництва нового директора Сердюк на вказаних об’єктах жодних робіт не проводилось. І це все при тому, що про неминучу аварійну ситуацію з пам’ятками Судацької фортеці із-за активізації ссувів, заповідник щонайменше тричі звертався до Міністерства – лиш одна формальна відписка була надана без жодної тіні занепокоєння.

За Н.Куковальської без єдиної виділеної з державного бюджету гривні розпочато роботу з майнової оцінки пам’яток заповідника  і власним коштом проведено оцінку 9 найскладніших об’єктів культурної спадщини: Софійського собору, Дзвіниці, Трапезної церкви, Бурси, Андріївської церкви, Кирилівської церкви, Золотих воріт,  Братського корпусу, Південної в’їзної башти. Але Сердюк безсоромно звітує про цю роботу, начебто вона зроблена за період  її керівництва.

 Зате набрали родичів і  «потрібних» людей, і тепер по всьому Києву йдуть розмови, що в заповіднику не залишилось спеціалістів, немає в кого отримати консультацію чи взяти  грамотне інтерв’ю.

Отже, інформація, надана Мінкультури України стосовно роботи Національного заповідника «Софія Київська», насправді є прямою дезінформацією, що має на меті дискредитувати роботу заповідника за керівництва Н. Куковальської,  і спрямована на виправдання злочинної бездіяльності частини апарату, який відповідає за збереження національної спадщини і його креатури Сердюк. Нічим не гребують колишній міністр та його поплічники в особі Вечерського, Вінграновського та Сердюк. Саме вони  розгорнули нечувану кампанію з вигнання професіоналів з музейної та пам’яткоохоронної сфери України, саме вони не виконували розпорядчі доручення Президента та Уряду щодо збереження національної культурної спадщини, саме вони тепер брехливо і безвідповідально  перекладають своє недбальство з хворої голови на здорову.

”Управлінські рішення Мінкультури як центрального органу виконавчої влади не забезпечили належної координації та регулювання діяльності у сфері охорони культурної спадщини ”( із Звіту Рахункової палати )

Софія Лаврська

Від журналу "Музеї України":